?

Log in

Карта Євромайдану

Сьогодні завершив роботу над створенням Карти Євромайдану на mapsengine.google.com. Позначив усі об'єкти від барикади на перехресті Хрещатика і вул. Б. Хмельницького до Майдану Незалежності.
Відмічав по GPS на планшеті - похибка +/- 10 метрів.
Об'єкти позначав згідно з написами на банерах, прапорах і табличках, або запитував у людей, які чергували біля наметів.

Ідея створення карти з можливістю швидкого пошуку об'єктів по ключових словах з'явилась коли я працював волонтером в інформаційному наметі біля головної сцени. Люди підходили і цікавились місцезнаходженням наметів різних областей і організацій, але на паперовій карті формату А4 було дуже важко щось знайти. Часто на тій карті потрібна організація або область взагалі не була позначена.

Перевагою карти на mapsengine.google.com є те що потрібний об'єкт можна дуже швидко знайти вводячи в пошуковому полі назву населеного пункту, області або інше ключове слово (кухня, інформація, туалет, барикада тощо).

Сподіваюсь ця карта стане у пригоді волонтерам, зокрема в Інфоцентрі та ІТ-наметі, або просто людям які хотітимуть знайти земляків на Євромайдані.

Як користуватися.
1. Для швидкого пошуку потрібно натиснути кнопку "Дані" над списком об'єктів. Якщо цього списку не видно (на маленькому екрані він може за умовчуванням не відображатися), то в лівому верхньому кутку екрану повинна бути піктограма у вигляді горизонтальних ліній, яка викликає цей список.
Якщо є список, але немає кнопок "Стиль", "Дані", "Мітки", то треба прокрутити список вгору, скориставшись лінією прокрутки.
карта Євромайдану

2. У вікні, яке з'явиться при натисканні кнопки "Дані", є поле пошуку, в якому потрібно вводити те що шукаєте. По мірі набирання тексту, список фільтруватиметься. Тобто потрібний об'єкт можна знайти навіть увівши перші кілька літер слова.
Далі у списку результатів пошуку натискаємо на потрібний об'єкт. Об'єкт виділяється жирним шрифтом в загальному списку і показується на карті.карта Євромайдану - результати пошуку

Картою зручно користуватися на ноутбуці або планшеті. На смартфоні не випробовував.

Чи можна користуватися картою в офлайні? Це відкрите питання. Буду досліджувати і буду вдячний якщо хтось підкаже вирішення.

Зараз карта є публічною для перегляду, але закрита для редагування. Я готовий надати доступ для редагування волонтерам і активістам, які постійно знаходяться на Євромайдані, мають доступ до інтернету, можуть оновлювати інформацію на карті щоб підтримувати її актуальність. Зголошуйтесь в коментарях!
Рік тому я написав про важливість мовних преференцій інтернет-переглядачів (браузерів) і продемонстрував як, навіть на україномовних сайтах, більшість відвідувачів фіксуються як такі що надають перевагу російській мові. Основною причиною такого явища, здається, є популярність серед наших співвітчизників піратських операційних систем Windows XP i 7, які поширюються у так званих "збірках", дбайливо складених для нас невідомими російськими хакерами.

В процесі написання тої статті мені ще тоді захотілося створити зручні інструменти які б дозволяли інформувати відвідувачів українських сайтів про мовні преференції їх браузерів і пояснювали як змінити налаштування.

Поки я вчив основи веб-програмування на Javascript, інші ентузіасти створили проект http://ridna.com/mova.php і написали приблизно такий код, про який я і думав. Їх код дозволяє вставляти на сайт кнопку, яка перевіряє мову браузера і залежно від мови видає різні зображення насупленого Тараса Шевченка.

Насуплений Шева і коментарі на кнопках мені не дуже сподобались, тому я продовжив вивчення Javascript. нарешті, учора написав програмку, яка виводить віконце з повідомленням про мовні налаштування браузера в правому верхньому куті сайту. Дизайн віконця мені ще не дуже подобається, але ж воно ПРАЦЮЄ!!!
Ось як воно виглядає на сайті mazepa-fest.org.ua:

mazepa-language-window

Вікно з повідомленням зникає через 30 сек. після завантаження сторінки.

Код програми краще вставляти в кінці сторінки, перед тегом </body>

Код:

<div id="language-detect" style='position:absolute;right:10px;top:10px;z-index:99;border:4px ridge yellow;width:500px;height:80px;background-color:#eee;padding:0 0.5em 1em;font-weight:bold;font-family:Calibri,Arial,sans-serif;font-size:130%;text-align:center;border-radius:10px;box-shadow:1px 1px 15px #333;'>
Основна мова вашого переглядача: <br /><span id="detected-language"></span><br />
<a href='http://bavovna22.livejournal.com/3489.html' target="_blank" style='text-decoration:none;' id="language-link"></a>
</div>
<script type="text/javascript">
    function closeLangDiv(){
        document.getElementById("language-detect").style.display=" none";
    }
    var langCode = document.getElementById('detected-language');
    var languageLink = document.getElementById('language-link');
    var browserLang = (navigator.language) ? navigator.language : navigator.userLanguage;
    if (browserLang === "uk" || browserLang === "uk-ua") {
        langCode.innerHTML="<strong style='color:green;'>Українська!</strong>";
        languageLink.innerHTML="Підтримайте українську мову допомомагаючи ближнім змінити мовні налаштування їх переглядачів! Дізнайтеся як ...>";
    }
    else if (browserLang === "ru" || browserLang === "ru-ru") {
        langCode.innerHTML="<strong style='color:red;'>Російська!</strong>";
        languageLink.innerHTML="Підтримайте українську мову змінивши мовні налаштування свого переглядача! Дізнайтеся як ...>";
    }
    else {
        langCode.innerHTML="<strong style='color:green;'>" + browserLang + "</strong>";
        languageLink.innerHTML="Підтримайте українську мову змінивши мовні налаштування свого переглядача! Дізнайтеся як ...>";
    }
    window.setTimeout("closeLangDiv();", 30000);
</script>


дякую Володимирові Мельничуку за корисні коментарі і поради по програмуванню!

Буду вдячний за коментарі і пропозиції по вдосконаленню коду!

Укрзалізниця конає

Пару днів тому був на київському центральному вокзалі - на перонах торгаші відкрито пропонують купувати у них квитки - таке враження що йдеш по радіоринку - з усіх боків чути гучний шепіт: "кому білєтікі? Білєтікі на Ужгород, Тернополь".
Звичайно ж в касах білєтіків на західний напрямок, так само як і в зворотньому напрямку, не було вже за кілька тижнів до поїздки.
А білєтікі з'являються в касах десь так за пів-доби до відправлення і треба постійно моніторити сайт типу booking.uz.gov.ua щоб вчасно їх "підхопити".
Ще є альтернативні сайти типу e-kvytok.com.ua, e-kvytok.kiev.ua, e-bilet.ua, статус яких залишається загадкою. Тобто незрозуміло як вони причетні до Укрзалізниці і наскільки їх торгівля квитками є законною.
Отже, сьогодні в системі booking.uz.gov.ua з'явилися квиточки з заходу на Київ, на які я два дні чатував. Яке щастя! Натискаю "Вибрати" - "в кошик" - "оплатити" - ... ще через багато проміжних кліків потрапляю на сторінку сопствєнно оплати. Ок, вводжу дані картки Віза (якою успішно користуюся, на якій точно є гроші і якою ще вчора успішно оплатив іншу покупку), але чомусь бракує поля для вводу CVV коду.
booking-uz-gov-ua-no-cvv
Ну нічо, думаю, може на наступній сторінці буде. Але фіг там. В кінці цього тривалого процесу мені повідомляє що я неправильно ввів CVV!!!! Правда можливості ввести цей код мені так і не надали.
booking-uz-gov-ua-no-cvv2

З іншого боку, було б дивно, якби квиток таки вдалося купити. А так я ще раз пересвідчився що вся ця їхня система онлайн оплати все ще не працює - тільки дизайн більш красивий намалювали і на цьому все покращення закінчилось.

Коротко

1. Виставити українську мову першою в списку преференцій браузера!

Це дуже важливо! Чому це важливо і як перевірити й налаштувати свій браузер читайте в кінці цього опуса.

2. Пошукові запити в Гуглі вводити українською мовою (тільки не кажіть що користуєтесь Яндексом).

3. Все що ви робите онлайн, по можливості робити українською.

Повірте моєму кількарічному досвіду роботи в інтернет-маркетингу - багато з того що ви робите онлайн ретельно фіксується і аналізується без вашого відома. Системи аналітики знають про поведінку відвідувачів на сайтах (в тому числі мовну поведінку) ДУЖЕ багато. Тому, якщо ви підписуєте різні петиції на захист укр. мови, а самі маєте рос. мову в налаштуваннях своїх браузерів та профілів, то гріш ціна вашим петиціям - правда все одно випливе в аналітичних звітах.

Розгорнуто

Американська мережа забігайлівок Starbucks, яка збирається ощасливити українців своєю появою в нашій країні, вирішила вести свою фейсбук-сторінку російською мовою, оскільки "большинство наших подписчиков - русскоязычные."  Також місцеві холуї-старбаксівці додають що "Мы ни в коем случае не хотим таким образом обидеть украиноязычных поклонников бренда или спровоцировать этим конфликт. Высказываться на стене вы можете хоть на суахили. Starbucks - международная компания, мы понимаем любой язык."

Це щось типу абідєть нікаво нє хатім, но бізнес будєм вєсті на общєпонятном язикє.

В лапках - цитати з учорашнього посту на стіні Starbucks Ukraine.


Нажаль це поширена і знайома практика коли українські версії сайтів іноземних корпорацій робляться російськомовними.

Приклади "ненормальних" російськомовних сайтів для України:

http://www.asus.ua/

http://www.acer.ua/ac/ru/UA/content/home

http://www8.hp.com/ua/ru/home.html

http://www1.euro.dell.com/content/default.aspx?c=ua&l=ru&s=gen&

Хоча є достатньо прикладів "нормальних" сайтів, які з повагою ставляться до української мови:

http://www.canon.ua/

http://www.samsung.com/ua/

http://www.nikon.ua/uk_UA/

http://www.sony.ua/section/golovna-storinka

При ухваленні рішень про мову, якій слід віддати перевагу в тій чи іншій країні, вони, на мою думку, також опираються і на статистичні дані.

Є така аналітична система Google Analytics, якою користується більшість інтернет-маркетологів світу, і до якої підключені більшість сайтів, які кожен з нас відвідує щодня. Ця система збирає дуже-дуже докладну інформацію про кожного відвідувача сайту і представляє інформацію у вигляді таблиць, графіків і діаграм для вланика сайту. Зокрема вебмайстер або власник сайту може бачити кількість відвідувачів з кожної країни і міста, пошукові запити, по яких було здійснено перехід з пошукових систем і, найголовніше в нашому випадку, мову браузера відвідувачів. Також, якщо на сайті було здійснено автоматичний переклад одною з систем на зразок Google Translate, то в статистиці вебмайстер також побачить на яку мову перекладали найчастіше.
Статистика мов особливо цікавить маркетологів, якщо їх компанія працює, або збирається працювати в країні, де активно використовується більше ніж одна мова. Україна якраз є однією з таких країн.

Далі візьму для прикладу статистику сайту www.mazepa-fest.org.ua, який я адмініструю.

Тема сайту нібито передбачає високий процент україномовних відвідувачів. Але в статистиці я бачу близько 70% відвідувачів з російською мовою браузера, хоча переважна більшість з них прийшли з Києва, трохи менше з Полтави і Львова. Думаю, причина в тому що багато україномовних відвідувачів мають російські версії браузерів. Сам неодноразово зустрічався з таким явищем - людина спілкується українською, але браузер їй встановлював "знакомий камп'ютерщік", або всі компи в офісі обслуговує такий собі сісадмін (толковий взагалі-то хлопчина, але браузери поставив російські). От і виходить що самі того не усвідомлюючи, багато україномовних інтернет-користувачів по суті відображаються в аналітиці як такі, що віддають перевагу російській.

Визначити мовні префереції браузера можна за допомогою цієї форми http://validator.w3.org/i18n-checker/

В полі Address можна ввести адресу будь-якого сайту.

В таблиці результатів буде рядок Accept-Language і в ньому послідовність мов, яким надає перевагу ваш браузер. На першому місці в цій послідовності повинна стояти "uk" або "uk-UA", тобто українська мова.

мова переглядача

Якщо ж на першому місці буде "ru", то кожен ваш візит на кожен сайт є голосуванням за подальшу русифікацію інтернет-простору.

Google Analytics звіт про мовні преференції відвідувачів

Змінити налаштування мови в браузері дуже просто - http://www.w3.org/International/questions/qa-lang-priorities

Потрібно просто встановити українську мову першою у списку преференцій браузера.
Для пущєй надьожності можна видалити зі списку російську мову ;)

Я вірю що такий простий крок буде більш ефективним, ніж усі наші петиції і демонстрації невдоволення в коментах. Збільшення проценту укр. мови в аналітичних звітах зробить свою справу.

Google Analytics Language report

Kindle static IP with TP-Link TL-WR340GD

After hours of trying all possible combinations of IPs on my Kindle I have finally connected it to the wi-fi router. Actually it did connect fine when dhcp was enabled, but in my case dhcp had to be disabled in the router (I had a reason for that) so it was necessary to set up static IPs.

I would like to share my experience in hope that it would help those of you guys who can't get you Kindle connect to your tp-link (or any other) wi-fi router. Those setting may seem obvious for geeks, but I am sure thousand of people around the world still cannot set up wi-fi connection with static IP in their kindles.

Well, let's assume that you already have a wireless network set up and DHCP disabled. You know the name of the network and the password, and the type of security is WPA2. Now you have to get those damned IPs.
Open you browser and type in 192.168.1.1 in the address bar. Then you will need to supply a username and a password in the authorization dialog window to access the router settings panel, The default username and password for tp-link routers are "admin". 
When you log in to the router's control panel, the first thing you see is a status page. See the IP in the  "Wireless" section. Don't confuse it with the next "WAN" section! On my screenshot the IP is 192.168.1.1. Please note that you may have a different IP address.

tp-link router settings


 Now that you know the IP of your router, you can grab your kindle and go to wi-fi settings (press Menu button -> Settings -> Wi-Fi settings ). Choose your network in the list of available networks. Then go to network settings and...

Connection type: Static
IP Address: 192.168.1.105
(take you router's IP and change the last digit from 1 to something like 100 or 105. This will be the IP of your Kindle)
Subnet mask: 255.255.255.0
Router: 192.168.1.1
(this is the address we found in the router's control panel)
DNS: 192.168.1.1 (yes, this IP is the same)
Security type: choose the type that you have set up in your router settings.

kindle wi-fi static ip settings

Now try to connect. Hope it works! If not, check your router's security settings - MAC address filtering and IP address filtering.



Tags:

Приватбанк сьогодні остаточно "добив". Виявилося що весь цей час я їм платив 1% за кожен переказ між своїми рахунками. До того ж у мене, як з'ясувалося в розмові зі службою підтримки в чаті, є кредитна картка, хоча фізично у мене її немає вже давно. Рекомендую усім клієнтам ПБ дуже уважно ознайомитись із тарифами щоб потім не дивуватися де поділися гроші. Тарифы и Ограничения в Приват24 -  https://docs.google.com/View?id=dd9msfq4_60g2xxnbch&pli=1 Зауважте що картка, яка в усіх відділеннях ПБ фігурує як "Миттєва", в системі Приват24 називається "мгновенная".

До речі, для того щоб остаточно ліквідувати кредитний рахунок треба завітати до відділення ПБ, в якому колись була видана кредитна картка, і написати заяву на ліквідацію кредитного рахунку. Я збираюся найближчим часом це зробити. Не хочу через пару десятків років виявити що я винен Приватбанку як земля колгоспу. Як то кажуть, нє даждьотєсь.

Чомусь після кожного спілкування з Укрзалізницею думаю про купівлю власного автомобіля. Навіть влітку тягнучи  з дачі важкі торби з фруктами/овочами бажання придбати машину не є таким сильним як після чергового контакту з державним перевізником-монополістом.

От і цього разу мені продали квитки на Харківський експрес не до Полтави, а до Харкова. Мене кинули на 40 грн., але це нічого, бо минулого року тьотка-касир помилилася з місяцем і у вечір відправлення мене не пустили до вагона, бо мій поїзд повинен був відправитись рівно через місяць. Так що цього разу мені вже пощастило більше - я доїхав до Полтави, переплативши якісь нещасні (тим більше з урахуванням інфляції) 40 гривень.

Автомобіль - не найкращий вихід. Варто лише прослідкувати за динамікою зростання цін на пальне, подивитися як "щасливі" автовласники тулять свої засоби пересування на всіх можливих тротуарах, клумбах та інших прибудинкових територіях... Взагалі, в масштабах міста я віддаю перевагу велосипеду, але як бути з міжміськими подорожами? Як терпіти всі ці маразми в залізничних касах, вагонах і на вокзалах?

Одного дня я вийду з вокзалу щоб більше ніколи туди не повертатися. Покажу їм прощальний "фак" і наші дороги більше не перетнуться. І нехай я буду платити більше за бензин чи пропан - моє психічне здоров'я вИграє.

Rozetka sucks

Інтернет-магазин Розетка розмістив на головній сторінці банер в стилі "рускій спєцназ" з червоними зірками і написом "подарки для настоящих мужчин". Банер, очевидно, звернений до жіночої аудиторії, яка повинна масово побігти в Розетку купувати подарунки до Дня радянської армії (23 лютого) для своїх справжніх мужчин, я б навіть сказав мужиков, реальних мужиков.
магазин Розетка з радянськими зірками
Серп і молот, які були зображені на радянських військових кокардах, дизайнери Розетки сором'язливо прикрили цифрою "23".  Спасибі хоч за це, бо могли б намалювати і серп з молотом і танк Т-34 і портрет Сталіна. Хоча, якщо так далі піде (маю на увазі активне відновлення радянської міфології сучасною владою і підтримку цих процесів вчорашніми комсомольцями, а нині бізнесменами), то можна очікувати святкових акцій до Дня жовтневої революції або розпродажів до Річниці ХХІІ-го з'їзду КПРС.
Що поробиш - є в народі попит на довбаний шансон, пиво "Дєсант" та іншу радянську хрєнотєнь. Чому б і Розетці не попрацювати на цьому, так би мовити, електоральному полі? Так, напевно, подумали піарщики Розетки і прикрасили сайт радянськими зірками.
Я не збираюсь витрачати свій час на те щоб писати якісь петиції до керівництва магазина, але що я точно можу зробити, так це ніколи і нічого більше не купувати на Розетці. Я знайду інший магазин, який не святкуватиме комуністичні річниці і не вихвалятиме радянську армію.
Закликаю усіх друзів, яким не байдужа українська історія, які мають гордісь і самоповагу (влучно сказав Сашко Положинський) бойкотувати інтернет-магазин Розетка.
 

Як правило я їжджу до Полтави винятково полтавськими поїздами, які в народі називаються "експрес" і "нічний".
"Експрес" це потяг з відносно новими вагонами, в яких інколи працює кондиціонер, туалети працюють навіть під час зупинок, сидіння розташовані як в літаку. Також у кожному вагоні є кілька зомбоящиків (телевізорів) з російським кіном про війну або мєнтов. Щоб не знудило від кіна, доводиться всю дорогу слухати плеєр. У кого немає плеєра - тому не пощастило.
"Нічний" це потяг зі звичайними плацкартними і купейними вагонами. Раніше мав номер 612, а зараз - здається 143. Тут розповідати особливо нічого. Поїзд як поїзд. Правда останніми роками вагони почали оновлювати, ремонтувати і тепер вони переважно виглядають по-людськи.

Але кілька тижнів тому нам з дружиною чомусь не вдалося придбати квитки на такі знайомі полтавські поїзди. Єдине що нам більш-менш підходило по часу це "Хмельницький-Дебальцево".  Бляха. І нікуди не дінешся від цього. До того ж нам пощастило отримати коронні місця - через стінку від туалету. Хоча ні, найбільш коронні це бокові біля туалету.
Вагон був старий і пошарпаний, розпечений і смердючий. Вікна відкриті на третину і це, зважаючи на спеку і близькість туалету, добре, але не для тих хто спить на підвітреній верхній полиці. В нашому притуалетному купе (не плутати з купе купейного вагона) їхало ще двоє жінок і двоє мужичків. Мужички завалили у вагон одними з останніх. Вони їхали з Києва до Дебальцевого.
Компанія засмаглих мужичків завалила до вагону гучно і весело. Вони тягли величезні і дуже важкі торби. Заробітчани-будівельники, - подумав я і відчув що спокійною і комфортною ця подорож не буде.
Порозпихавши торби по третіх полицях і усіх багажних відділеннях, мужички замовили у провідника ЧАЙ! Вони сьорбали солодкий гарячий чай стікаючи потом у цьому пекельному розпеченому вагоні серед цього пекельного нестерпного літа, а потім вони пішли бухати зі своїми друзями десь у середину вагона.
Поки наші сусіди по купе бухали, з надр вагону в напрямку туалету приплентався інший, вже "піддатий" мужичок. Туалет був зайнятий і мужичок приземлився на протилежній від мене полиці. Я подивився йому в очі і відразу ж зрозумів що зробив помилку, бо він миттєво зафіксував погляд і розцінив його як запрошення, або, принаймні, зелене світло до п'яного базару.
- я нє мєнт, - сказав він
- добре, відповів я
- я нє мєнт, ще раз повторив мужичок.
Було видно який він щасливий від того що він не мент. Я за нього щиро радів. Людина не мент - хіба це не прекрасно? Так, може він і згрішив там десь, бухав, жінку бив, може навіть мав кілька ходок, але ментом не став, залишився людиною.
Він повторював це знову і знову. Тиснув мені руку. Врешті-решт я вирішив дати йому зрозуміти що мені спілкування з ним ніби вже і набридло, тому я ще раз потиснув йому руку і сказав що я зрозумів що він не мєнт і це дуже добре.
На слові "зрозумів" мужичка перемкнуло. Він поняв шо імєєт дєло якщо не з бандеровцем, то точно з западенцем. Але якщо врахувати що всі западенци це бандеровци ....
- А-а-а, - затягнув мужичок, - раз ти "зрозумів" тогда я с тобой вопщє гаваріть нє буду, бла-бла-бла.
Кінець мужичкової фрази загубився у бубонінні.
- А шо такоє, - запитав я, - українська мова не подобається?
- Чево?
- Українська мова не подобається?
- подобається-подобається, бла-бла-бла
Він знову щось забубонів і переключив увагу з мене на нашу сусідку по плацкарті, яка сиділа збоку від нього. Він щось запитав, і вона відповіла по-українськи.
Мужичок був в шокє. Він обвів усіх нас нетверьозим поглядом і спитав
- Вот ви со Львова, да?
- ні, - ми заперечно захитали головами.
- із Черновцов?
- ні
мужичок задумався. Мабуть йому не вдавалося згадати назви інших бандерівських міст.
- і чьо ви к нам в Донєцк єдєтє? Ми ж там за Януковіча голосуєм, - задумано промовив він.

Врешті-решт наша сусідка видворила бідолагу з полиці зі словами: "понапиваєтесь, а потім не знаєте як себе вести". Вона дістала матрац і почала стелити постіль, щоб попередити можливі візити інших подібних гостей. Мужичок пішов до туалету.

Через деякий час в купе повернулися наші засмаглі сусіди-мужички. Один з них - старший, більш тактовний і більш "упітаний". Інший - молодший, більш худорлявий і по-молодецьки "рєзвий" (щось середнє між пацанчиком і мужичком). Старший мужичок, побачивши що нижні полиці вже зайняті, заліз на свою верхню підвітрену полицю, попередньо запитавши чи не будемо ми проти того щоб закрити вікно, якщо йому буде дуже дути. Ми погодились.
Пізніше ми разом намагались закрити вікно, але не змогли зсунути раму навіть на міліметр. Спочатку ми її штовхали знизу, але мужичок смєкнул, шо вектор сили при штовхання знизу спрямований далеко не паралельно площині вікна, а під кутом, тому ми частково виштовхуємо раму назовні. Ну, відповідно виникає додаткове тертя між дерев'яними поверхнями. Мужичок виліз нагору і, ставши лівою ногою на праву верхню полицю, а правою ногою - на ліву, взявся за ручку і потягнув її вгору. Я при цьому продовжував штовхати раму знизу. Мені, як колишньому слухачеві курсу теоретичної механіки, імпонувало мужичкове технічне мислення. Бач, хоч і п'яненький, але розібрався що результуюча сила при одночасному штовханні знизу-назовні і підтягуванні згори-всередину, буде спрямована точно вгору. Може б у нас навіть вийшо закрити те вікно, але, на жаль, на нашому вікні замість стандартної міцної ручки була прибита цвяхами якась самодіяльна ручка з іржавої сталі. Я бачив що вона не витримає, але не хотів розчаровувати мужичка, якому вітер дув у ноги. Ручка відірвалася відразу ж, при першому прикладанні сили. На стіл посипалися тріски. Мужичок матюкнувся, поклав відірвану ручку на мою верхню полицю і знову влігся на своє місце.
Та ви й без мене знаєте всі ці старі вікна з дерев'яними рамами у плацкартних вагонах. Їх неможливо відкрити, і закрити. Я взагалі думаю що їх відкривають і закривають в депо за допомогою якоїсь спецтехніки.

Маса тіла молодшого мужичка, очевидно, виявилась недостатньою для того щоб впоратися з тою кількістю алкоголю, яку їй, тобто масі, запропонував мужичок. Спочатку він дуже активізувався і безперервно пересувався по вагону спілкуючись з усіма своїми колєгами. Але через годину-півтори йому стало важко триматися на ногах і він вже не ходив, а "плавав". Він ніяк не наважувався залізти на свою верхню бічну полицю. Простір хитався навколо нього, слабкість і невпевненість оволоділа кінцівками і язиком. Він стояв на проході, спершись на свою верхню полицю і дивився вниз на полицю нижню, де в цей час вже намагалася мирно спати молода дівчина. "Хоч би не блювонув на неї", - захвилювався я. На її щастя він не блювонув, але вирішив присісти і відпочити у неї в ногах. Звичайно ж дівчині це не сподобалось і вона голосно запротестувала, але жодні протести вже не могли допомогти. Тут потрібен був інший, астральний рівень спілкування, яким жоден з нас не володів.
"Я пять минут посижу, пять минут. Я очень устал. Я работал. Я ж не для себя работал. Для жены, для детей. Я пять минут. В парашу нихто ходить не будет. Я тут никого не пропущу. Ходят тут, бля ...", - слова плутаються все більше і перетворюються на суцільну кашу.
Я думав що мужичок вже не підніметься, але він піднявся і, з останніх сил, посунув вглиб вагона, напевно для того щоб сказати "надобраніч" своїм братанам, своїм, бляха-муха, колєгам. Іти було дуже важко, простір хитався ще більше, вагон наїжачився ногами сплячих пасажирів. Ці ноги з верхніх полиць, вдягнені у брудні смердючі шкарпетки, товкли його по лицю. Чи може то він лицем вовтузився по ногах? Можливо деякі з тих спітнілих за день ніг не були вдягнені в шкарпетки. Не знаю - я не бачив. Але чув, як після кількох зіткнень мужичок дуже розлютився на власників ніг і почав дуже голосно виховувати їх.
- Убери свои ноги, бля. Выставил тут, бля. Я чьо, должен твои носки нюхать?
- нет,  - відповів знічений пасажир
- так убери, бля....
Голосно матюкаючись, мужичок повернувся до своєї полиці. Він ще кілька хвилин надсилав прокльони власникам розпашілих, виставлених у боковий прохід ніг, але всі його колєги, як і більшість пасажирів, вже спали і ніхто не міг йому поспівчувати. Навіть провідник, навіть наряд міліції не підійшов щоб втішити сердегу.
І ось, нарешті, він приймає рішення. Рішення дається непросто, але ж він мужик чи не мужик? Звичайно шо мужик! А мужик, як відомо, якщо шось рішив чи сказав, то обов'язково здєлав. Він рішає шо треба лізти на цю гьобану верхню бічну полку. Я сумнівався що він зможе це зробити, думав що наїб....ться. Але ні - він це здєлав. Він вчепився однією рукою за один з тих металевих прутів, які згори закривають вікно, і, хитаючи усім своїм тілом як Веселим Роджером, повільно заплив нагору.
Ну і Слава Богу! Хай спить.

Я всю дорогу просидів на нижній полиці, бо знав що все-одно не зможу заснути. Буду відсипатися вдома у батьків. Там тиша і кондиціонер в кімнаті.
Я думав про жлобів, гопів, непереможний слов'янський алкоголізм, про дискусію навколо Андруховича, про Грузію, про те що грузини змогли, а ми не змогли.
І ось ми вже наближаємося до Полтави, збираємося виходити, дістаємо з-під полиці свої торби. Потяг проходить поворот, вагон трохи нахиляється і ... молодий мужичок..., ні, тіло молодого мужичка з верхньої бічної полиці летить, падає, всією своєю площею, всією просяклою бухлом масою смачно вдаряється об підлогу бокового проходу. Цей щільний і потужний звук звучить як завершальна барабанна збивка, як фінальний акорд, кода нашої подорожі у потязі "Хмельницький-Дебальцево".

Свідки падіння мовчки дивляться на мужичка, але мужичок, трохи поворушившись, продовжує спати. Його  колєга, старший мужичок, теж спить. З тамбура до вагона заходить мєнт, дивиться на тіло і запитує у нас: "откуда он свалился?". Ми жестами вказуємо на верхню бічну полицю. Мєнт іде кликати провідника. Провідник підходить, дивиться на тіло на підлозі, але повертається в тамбур, оскільки поїзд прибуває на станцію Полтава Київська, і він повинен відчиняти двері. Ми з дружиною переступаємо через тіло і виходимо з вагона.
Привіт, Полтаво! Прощавай Хмельницький-Дебальцево!

Дружина каже: "Може він не спав? Може він зламав щось?". Може і зламав. Дуже імовірно. Міг зламати хребет в будь-якому відділі, міг отримати струс мозку, але мені його чомусь не шкода. Він сам зробив свій вибір.
Та все ж я сподіваюсь що він таки доїхав до свого Дебальцевого, нехай брудний, побитий і нетверезий, але прийшов додому і привіз з Києва своїм дітям хоч якусь, бляха-муха, шоколадку.
Сьогодні з дружиною вирішили купити вентилятор бо спека просто нєможлівая. Зайшли в Ашан на Петрівці - вентиляторів немає. Хоча по Ашану ходив народ з вентиляторами. Виявилось що вентилятори продаються в сусідньому магазині Comfy.
Після завершення шопінгу в Ашані попрямували до Комфі, біля якого спостерігалася абсолютно ненормальна концентрація людей з вентиляторами. Вже не підходах до магазину щасливі власники щойно придбаного вітродуйного пристрою повідомили нам що там черга чоловік 100 і що, напевно, вентилятори вже закінчились.
В самому магазині ми дійсно виявили чималеньку чергу, яка чекала підвезення нової партії омріяних вентиляторів. Ну і ми теж зайняли чергу. За нами за лічені хвилини підійшло ще чоловік з 10.
Все нагадувало кінець 80-х коли в якомусь магазині "викидали" дефіцитний товар.
Ще через пару хвилин повідомили що найближчим часом їх не буде. Деморалізована, і замучена спекою черга почала розсмоктуватися.

Ще цими днями я зробив відкриття що насправді спліт-кондиціонери не такі вже й дорогі, як я думав раніше. Насправді, приблизно від 200 баксів. Але, оскільки ми знімаємо квартиру, то ... .

Ну і в моменти крайнього перегрівання і відчаю непогано допомагає саморобний тюрбан зі змоченої в холодній воді футболки. Десь я про це читав чи бачив по тєліку.
Це виглядає ось так.



вода потихеньку випаровується, а те місце звідки вона випаровується, за законами фізики потихеньку охолоджується. :)

Tags: